Kościuchnówka, 22 sierpnia 2026 r. - homilia / Костюхнівка, 22 серпня 2026 року - Гомилія

Kościuchnówka, 22 sierpnia 2026 r. - homilia

110. rocznica bitwy pod Kościuchnówką

15-lecie Centrum Dialogu Kościuchnówka

Wspomnienie Najświętszej Maryi Panny Królowej

*********

Bracia i Siostry!

Są takie miejsca, w których historia nie milczy.

Są takie miejsca, w których ziemia pamięta więcej niż kamienie, a cisza mówi więcej niż słowa.

Kościuchnówka jest takim miejscem.

Sto dziesięć lat temu na tej ziemi walczyli i ginęli polscy legioniści. Dzisiaj stoimy przy ich mogiłach, aby oddać im cześć i modlić się o ich wieczny pokój.

Ale nie przychodzimy tutaj tylko po to, aby patrzeć w przeszłość.

Przychodzimy także po to, aby zapytać: co zrobiliśmy z dziedzictwem tych, którzy oddali życie przed nami?

Dzisiejsza liturgia daje nam odpowiedź.

Prorok Izajasz mówi:

„Syn został nam dany”.

A Ewangelia:

„Pan Bóg da Mu tron Jego praojca, Dawida. Będzie panował na wieki, a Jego panowaniu nie będzie końca”.

Jak mocno brzmią te słowa właśnie tutaj.

Na tym cmentarzu spoczywają synowie swoich matek.

A Kościół mówi nam dzisiaj o Synu, który został dany całemu światu.

Tamci oddali swoje życie za ziemską ojczyznę.

Chrystus oddał swoje życie za każdego człowieka.

Dlatego dzisiejsza Eucharystia łączy ten cmentarz z ołtarzem:

tutaj pamiętamy o ofierze człowieka, a przy ołtarzu spotykamy Tego, który jest Zmartwychwstaniem i Życiem.

I dlatego:

pamięć jest pytaniem o to, jak żyją ci, którzy pozostali.

⸻

Dzisiaj wspominamy Najświętszą Maryję Pannę Królową.

Niedawno obchodziliśmy Jej Wniebowzięcie oraz Święto Wojska Polskiego.

Maryja jest Królową, ponieważ jest Matką Chrystusa, Króla, i w szczególny sposób uczestniczy w Jego dziele zbawienia.

Ale Jej królowanie objawia się w służbie.

W słowach:

„Oto ja, służebnica Pańska”.

Nie od władzy.

Nie od siły.

Od służby.

I dlatego te słowa są bliskie każdemu, kto służy drugiemu człowiekowi: żołnierzowi, harcerzowi, kapłanowi, rodzicom.

„Oto ja, służebnica Pańska” — to jeden z najpiękniejszych chrześcijańskich programów życia.

⸻

Chrystus pokazuje nam, czym różni się Jego królowanie od ludzkiej potęgi.

Jego tronem jest krzyż. Jego koroną jest cierń. Jego zwycięstwem jest miłość.

Dlatego możemy kochać ojczyznę całym sercem, ale nie możemy uczynić z ojczyzny bożka.

Możemy być dumni z własnego narodu, nie gardząc drugim narodem.

Możemy bronić wolności, nie odbierając drugiemu człowiekowi jego godności.

I dlatego tutaj, wobec Polaków i Ukraińców, trzeba powiedzieć:

Chrześcijański patriotyzm nie potrzebuje nienawiści do drugiego narodu, żeby kochać własny naród.

⸻

Kościuchnówka jest dzisiaj na Ukrainie.

I dlatego nie możemy wspominać wojny sprzed 110 lat, nie słysząc wojny, która trwa dzisiaj.

Kiedy modlimy się za tych, którzy polegli tutaj w 1916 roku, pamiętamy także o tych, którzy giną dzisiaj.

O ukraińskich żołnierzach.

O ich rodzinach.

O matkach czekających na swoich synów.

O dzieciach dorastających w cieniu wojny.

O tych, którzy stracili swoje domy.

Nasza modlitwa nie kończy się na roku 1916. Ona sięga roku 2026.

I dlatego modlimy się za Ukrainę.

Za Polskę.

Za tych, którzy walczą.

Za rannych.

Za rodziny poległych.

Za tych, którzy czekają.

I za tych, którzy już nie wrócą.

Wojna nie jest normalnością. Wojna nigdy nie jest normalnością.

Normalnością powinien być pokój.

Normalnością powinien być dom.

Normalnością powinno być dzieciństwo bez strachu.

Normalnością powinno być życie, a nie umieranie.

Dlatego Kościuchnówka może stać się czymś więcej niż miejscem pamięci.

Może stać się miejscem wspólnej polsko-ukraińskiej modlitwy o pokój.

Pamięć ma być mostem do przyszłości, a nie murem między narodami.

⸻

Dzisiaj przeżywamy również piętnastolecie działalności Centrum Dialogu Kościuchnówka.

To słowo — dialog — ma tutaj szczególną wagę.

Dialog nie oznacza zapomnienia.

Nie oznacza rezygnacji z prawdy.

Nie oznacza przemilczania trudnej historii.

Prawdziwy dialog zaczyna się wtedy, kiedy potrafimy spojrzeć prawdzie w oczy i mimo prawdy podać sobie rękę.

Piętnaście lat Centrum Dialogu to piętnaście lat budowania przestrzeni, w której pamięć może prowadzić do spotkania, spotkanie do zrozumienia, a zrozumienie do pokoju.

I za to należy się wdzięczność.

⸻

Dziękujemy dzisiaj harcerzom.

Za pamięć.

Za służbę.

Za opiekę nad mogiłami.

Za to, że przychodzicie tutaj i strzeżecie pamięci tych, którzy już nie mogą mówić.

Pamięć, która nie prowadzi do służby, staje się tylko wspomnieniem. Pamięć, która prowadzi do odpowiedzialności, staje się dziedzictwem.

To jest dziedzictwo Kościuchnówki.

⸻

Bracia i Siostry!

Za chwilę przy tym ołtarzu będziemy sprawować Eucharystię.

Nie wystarczy zapalić znicz.

Nie wystarczy złożyć kwiatów.

Nie wystarczy wypowiedzieć imion poległych.

Trzeba jeszcze żyć tak, aby ich ofiara nie została zmarnowana.

Dlatego prosimy:

Panie, przyjmij tych, którzy oddali życie.

Pociesz tych, którzy płaczą.

Umocnij tych, którzy walczą.

Chroń Ukrainę.

Chroń Polskę.

Naucz nas budować pokój.

Maryjo, Królowo Polski, Królowo pokoju!

Ty, która powiedziałaś:

„Oto ja, służebnica Pańska”,

naucz nas służyć.

Naucz nas kochać bez nienawiści.

Pamiętać bez pragnienia zemsty.

Mówić prawdę bez pogardy.

Przebaczać bez zapominania.

Pochyl się nad Polską.

Pochyl się nad Ukrainą.

Pochyl się nad tą ziemią i nad tymi, którzy tutaj spoczywają.

Bo:

Najlepszym pomnikiem dla poległych nie jest kamień. Najlepszym pomnikiem dla poległych jest życie następnych pokoleń w wolności, prawdzie i pokoju.

I chciałbym, aby za kolejne dziesięciolecia ktoś stanął tutaj przy tych samych mogiłach i nie musiał pytać:

„Czy znowu trwa tutaj wojna?”

Niech zapyta:

„Kim byli ci, którzy tutaj leżą?”

A odpowiedź niech będzie prosta:

„Byli tymi, którzy oddali życie. A my nauczyliśmy się z ich ofiary budować pokój”.

Bo:

Oni oddali życie, abyśmy mogli żyć w wolności. Naszym zadaniem jest teraz żyć tak, aby ci, którzy przyjdą po nas, nie musieli oddawać życia za pokój.

Niech więc Kościuchnówka nie będzie tylko miejscem, w którym wspominamy tych, którzy umarli.

Niech będzie miejscem, w którym uczymy się, jak żyć dla wolności i jak budować pokój.

Niech Chrystus — Król, którego panowaniu nie będzie końca — króluje w naszych sercach.

Niech Maryja, Królowa Polski i Królowa pokoju, prowadzi Polskę i Ukrainę.

A ci, którzy tutaj spoczywają,

niech odpoczywają w pokoju.

Amen.

Костюхнівка, 22 серпня 2026 року - Гомилія

З нагоди 110-ї річниці битви під Костюхнівкою

15-ї річниці діяльності Центру Діалогу «Костюхнівка»

Спомин Пресвятої Діви Марії Цариці

***********

Брати і сестри!

Є такі місця, де історія не мовчить.

Є такі місця, де земля пам’ятає більше, ніж каміння, а тиша говорить більше, ніж слова.

Костюхнівка — саме таке місце.

Сто десять років тому на цій землі боролися і гинули польські легіонери. Сьогодні ми стоїмо біля їхніх могил, щоб віддати їм шану і молитися за їхній вічний спокій.

Але ми приходимо сюди не лише для того, щоб дивитися в минуле.

Ми приходимо також для того, щоб запитати: що ми зробили зі спадщиною тих, хто віддав своє життя перед нами?

Сьогоднішня літургія дає нам відповідь.

Пророк Ісая говорить:

«Син нам даний».

А Євангеліє:

«Господь Бог дасть Йому престол Давида, Його батька. І царюватиме Він над домом Якова повіки, і Його царюванню не буде кінця».

Як сильно звучать ці слова саме тут.

На цьому цвинтарі спочивають сини своїх матерів.

А Церква сьогодні говорить нам про Сина, який був даний усьому світові.

Ті віддали своє життя за земну батьківщину.

Христос віддав Своє життя за кожну людину.

Тому сьогоднішня Євхаристія поєднує цей цвинтар із вівтарем:

тут ми пам’ятаємо про людську жертву, а біля вівтаря зустрічаємо Того, Хто є Воскресінням і Життям.

І тому:

пам’ять — це запитання про те, як живуть ті, хто залишився.

⸻

Сьогодні ми згадуємо Пресвяту Діву Марію Царицю.

Нещодавно ми святкували Її Успіння та День Війська Польського.

Марія є Царицею, тому що Вона є Матір’ю Христа, Царя, і особливим чином бере участь у Його спасительному ділі.

Але Її царювання виявляється у служінні.

У словах:

«Ось я, Господня слугиня».

Не від влади.

Не від сили.

Від служіння.

І тому ці слова близькі кожному, хто служить іншій людині: воїнові, пластуну, священникові, батькам.

«Ось я, Господня слугиня» — це одна з найпрекрасніших християнських програм життя.

⸻

Христос показує нам, чим Його царювання відрізняється від людської могутності.

Його престол — це хрест. Його корона — терновий вінок. Його перемога — це любов.

Тому ми можемо любити свою батьківщину всім серцем, але не можемо робити з батьківщини ідола.

Можемо пишатися власним народом, не зневажаючи інший народ.

Можемо захищати свободу, не позбавляючи іншу людину її гідності.

І тому тут, перед поляками та українцями, потрібно сказати:

Християнському патріотизмові не потрібна ненависть до іншого народу, щоб любити власний народ.

⸻

Сьогодні Костюхнівка знаходиться в Україні.

І тому ми не можемо згадувати війну 110-річної давнини, не чуючи війни, яка триває сьогодні.

Коли ми молимося за тих, хто загинув тут у 1916 році, ми також пам’ятаємо про тих, хто гине сьогодні.

Про українських воїнів.

Про їхні родини.

Про матерів, які чекають на своїх синів.

Про дітей, які дорослішають у тіні війни.

Про тих, хто втратив свої домівки.

Наша молитва не закінчується 1916 роком. Вона сягає 2026 року.

Тому ми молимося за Україну.

За Польщу.

За тих, хто воює.

За поранених.

За родини загиблих.

За тих, хто чекає.

І за тих, хто вже не повернеться.

Війна не є нормальністю. Війна ніколи не є нормальністю.

Нормальністю має бути мир.

Нормальністю має бути дім.

Нормальністю має бути дитинство без страху.

Нормальністю має бути життя, а не смерть.

Тому Костюхнівка може стати чимось більшим, ніж місцем пам’яті.

Вона може стати місцем спільної польсько-української молитви за мир.

Пам’ять має бути мостом у майбутнє, а не муром між народами.

⸻

Сьогодні ми також відзначаємо 15-річчя діяльності Центру Діалогу «Костюхнівка».

Це слово — діалог — має тут особливе значення.

Діалог не означає забуття.

Не означає відмови від правди.

Не означає замовчування складної історії.

Справжній діалог починається тоді, коли ми можемо подивитися правді в очі і, незважаючи на правду, простягнути один одному руку.

П’ятнадцять років Центру Діалогу — це п’ятнадцять років створення простору, в якому пам’ять може вести до зустрічі, зустріч — до розуміння, а розуміння — до миру.

І за це належить подяка.

⸻

Сьогодні ми дякуємо пластунам.

За пам’ять.

За служіння.

За турботу про могили.

За те, що приходите сюди і бережете пам’ять про тих, хто вже не може говорити.

Пам’ять, яка не веде до служіння, стає лише спогадом. Пам’ять, яка веде до відповідальності, стає спадщиною.

Це і є спадщина Костюхнівки.

⸻

Брати і сестри!

За мить біля цього вівтаря ми будемо звершувати Євхаристію.

Недостатньо запалити свічку.

Недостатньо покласти квіти.

Недостатньо назвати імена полеглих.

Потрібно ще жити так, щоб їхня жертва не була марною.

Тому молімося:

Господи, прийми тих, хто віддав життя.

Утіш тих, хто плаче.

Зміцни тих, хто воює.

Захисти Україну.

Захисти Польщу.

Навчи нас будувати мир.

Маріє, Царице Польщі, Царице миру!

Ти, яка сказала:

«Ось я, Господня слугиня»,

навчи нас служити.

Навчи нас любити без ненависті.

Пам’ятати без прагнення помсти.

Говорити правду без презирства.

Прощати, не забуваючи.

Схилися над Польщею.

Схилися над Україною.

Схилися над цією землею і над тими, хто тут спочиває.

Бо:

Найкращим пам’ятником для полеглих є не камінь. Найкращим пам’ятником для полеглих є життя наступних поколінь у свободі, правді та мирі.

І я хотів би, щоб через наступні десятиліття хтось став тут біля цих самих могил і не мусив запитувати:

«Чи знову тут триває війна?»

Нехай запитає:

«Ким були ті, хто тут лежить?»

А відповідь нехай буде простою:

«Це були ті, хто віддав своє життя. А ми навчилися з їхньої жертви будувати мир».

Бо:

Вони віддали життя, щоб ми могли жити у свободі. Наше завдання тепер — жити так, щоб ті, хто прийде після нас, не мусили віддавати життя за мир.

Нехай же Костюхнівка буде не лише місцем, де ми згадуємо тих, хто помер.

Нехай буде місцем, де ми вчимося, як жити для свободи і як будувати мир.

Нехай Христос — Цар, царюванню Якого не буде кінця, — царює в наших серцях.

Нехай Марія, Цариця Польщі та Цариця миру, веде Польщу й Україну.

А ті, хто тут спочиває,

нехай спочивають у мирі.

Амінь