Третя річниця смерті отця Анджея Квічалі. Маневичі пам’ятають свого настоятеля / Trzecia rocznica śmierci ks. Andrzeja Kwiczali. Maniewicze pamiętają swojego proboszcza

У четвер, 26 червня 2025 року, в костелі Святого Духа в Маневичах віряни та жителі міста зібралися на урочисту Святу Месу з нагоди третьої річниці смерті отця Анджея Квічалі. Минуло вже три роки відтоді, як до Господа відійшов багаторічний настоятель цієї парафії. Час минає, але пам’ять про отця Анджея залишається живою — як у серцях парафіян, так і серед усієї громади Маневичів.

***

W czwartek, 26 czerwca 2025 roku, w kościele Ducha Świętego w Maniewiczach wierni i mieszkańcy miasta zgromadzili się na uroczystej Mszy Świętej w trzecią rocznicę śmierci ks. Andrzeja Kwiczali. To już trzy lata, odkąd odszedł do Pana długoletni proboszcz tej wspólnoty. Choć czas mija, pamięć o ks. Andrzeju pozostaje wciąż żywa — zarówno w sercach parafian, jak i w całych Maniewiczach.

Урочисту Святу Месу очолив нинішній настоятель парафії отець Марцін Цєсєльскі, який також виголосив проповідь. Храм наповнився — не лише католиками, але й жителями Маневичів різних віросповідань. Символічно, що саме в цьому селищі, де католицька громада становить лише частину населення, пам’ять про померлого священника об’єднує людей понад релігійними межами. Серед присутніх був також священник з Православної Церкви України, отець Михайло Мельничук, настоятель храму Віри, Надії, Любові та їх матері Софії в Маневичах. 

***

Uroczystej Eucharystii przewodniczył obecny proboszcz parafii ks. Marcin Ciesielski, który również wygłosił okolicznościowe kazanie. Kościół wypełnił się licznie zgromadzonymi wiernymi — nie tylko katolikami, ale także mieszkańcami Maniewicz różnych wyznań. To znamienne, że właśnie w tym miasteczku, gdzie katolicka wspólnota stanowi zaledwie część społeczeństwa, pamięć o zmarłym kapłanie jednoczy ludzi ponad podziałami. Wsród obecnych był także duchowny z Prawosławnego Kościoła Ukrainy, ojciec Mychajło Melnyczuk, proboszcz cerkwi Wiery, Nadziei, Luby i ich matki Zofii w Maniewiczach.

— Я знав отця Анджея як священника, як брата у священстві, ми зустрічалися, спілкувалися, але я не знав детально його праці тут, у Маневичах. Лише після його смерті, коли я став настоятелем цієї парафії, я часто чув від вас, дорогі парафіяни, скільки доброго він зробив. Як він був доброзичливим, як дбав про людину, як приводив людей до Бога, — говорив у проповіді отець Марцін Цєсєльскі.

У своїй проповіді священник нагадав також слова Ісуса з Євангелія від святого Йоана: «Не лякайтеся. Віруєте в Бога? І в Мене віруйте. В домі Отця Мого багато осель. Іду приготувати вам місце» (Йо 14,1-2). — Це велика обітниця, яка дає надію, але водночас зобов’язує. Треба жити так, щоб бути готовим до зустрічі з Богом. Сьогодні ми згадуємо отця Анджея, але кожен з нас повинен запитати себе: Чи я шукаю Бога? Чи мої діти знають, що таке молитва? Коли я востаннє був на сповіді? — заохочував він присутніх до роздумів над власним життям.

Зворушливим моментом були також слова з Книги Мудрості: «Душі праведних у руці Божій, і мука їх не торкнеться» (Мудр. 3,1). — Але там сказано: душі праведних, а не всіх людей. Лише той, хто намагається жити з Богом, може бути спокійним щодо свого вічного життя, — підкреслив проповідник.

***

— Znałem ks. Andrzeja jako kapłana, jako współbrata w posłudze, spotykaliśmy się, rozmawialiśmy, ale nie znałem szczegółowo jego pracy tutaj, w Maniewiczach. Dopiero po jego śmierci, gdy zostałem proboszczem tej parafii, często słyszałem od was, drodzy parafianie, jak wiele dobrego uczynił. Jak był życzliwy, jak troszczył się o człowieka, jak prowadził ludzi do Boga — mówił w homilii ks. Marcin Ciesielski.

W kazaniu kapłan przypomniał również słowa Jezusa z Ewangelii według św. Jana: „Nie lękajcie się. Wierzycie w Boga? I we Mnie wierzcie. W domu Ojca mego jest mieszkań wiele. Idę przygotować wam miejsce” (J 14,1-2). — To wielka obietnica, która daje nadzieję, ale jednocześnie zobowiązuje. Trzeba żyć tak, aby być gotowym na spotkanie z Bogiem. Dziś wspominamy ks. Andrzeja, ale każdy z nas musi zadać sobie pytanie: Czy szukam Boga? Czy moje dzieci wiedzą, co to jest modlitwa? Kiedy ostatni raz byłem u spowiedzi? — mówił ks. Marcin, zachęcając zebranych do refleksji nad własnym życiem.

Wzruszającym momentem było także przypomnienie słów z Księgi Mądrości: „Dusze sprawiedliwych są w ręku Boga i nie dosięgnie ich męka” (Mdr 3,1). — Ale tam jest napisane: dusze sprawiedliwych, nie wszystkich. Tylko ten, kto stara się żyć z Bogiem, może być spokojny o swoje życie wieczne — podkreślił kaznodzieja.

Присутність більшої кількості людей на молитві стала виразним свідченням поваги та вдячності до покійного священника, який за роки свого служіння здобув не лише симпатію, а й глибоку пошану мешканців Маневичів. Отець Анджей умів бути близьким до людей — не лише католиків, а й вірян інших конфесій. Його поважали, він користувався авторитетом, добротою і довірою в усьому селищі. Він був відомий своєю добротою, чуйністю до потреб ближнього та відкритістю, яка ламала бар’єри.

Наприкінці Святої Меси всі разом заспівали молитовні прохання «Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний» в наміренні якнайшвидшого закінчення війни в Україні. Молитва за мир особливо щиро та проникливо прозвучала в стінах храму, нагадуючи про складну ситуацію, в якій сьогодні живе країна та її народ.

***

Obecność tak wielu osób na modlitwie była wymownym świadectwem szacunku i wdzięczności dla zmarłego kapłana, który przez lata zyskał nie tylko sympatię, ale także głęboki szacunek mieszkańców Maniewicz. Ks. Andrzej potrafił być blisko ludzi — nie tylko katolików, ale także osób innych wyznań. Cieszył się autorytetem, życzliwością i zaufaniem w całym mieście. Był znany z dobroci, wrażliwości na potrzeby drugiego człowieka i otwartości, która przełamywała bariery.

Na zakończenie Mszy Świętej wszyscy zgromadzeni wspólnie odśpiewali suplikacje „Święty Boże, Święty Mocny, Święty Nieśmiertelny” w intencji szybkiego zakończenia wojny w Ukrainie. Modlitwa o pokój zabrzmiała w świątyni szczególnie wymownie, przypominając o trudnej sytuacji, w jakiej żyje dziś kraj i jego mieszkańcy.

Одразу після Літургії, також у костелі, відбулася презентація книги «Поспішайте любити людей», яка є збіркою спогадів про отця Анджея Квічалю. Автором книги є пан Павло Свищ, який зібрав численні свідчення та спогади людей, для яких отець Анджей був не лише настоятелем, а й духовним провідником, другом і доброю людиною.

***

Bezpośrednio po Eucharystii, również w kościele, odbyła się prezentacja książki pt. „Поспішайте любити людей” („Spieszcie się kochać ludzi”), będącej zbiorem wspomnień o ks. Andrzeju Kwiczali. Autorem publikacji jest pan Pawło Swyszcz, który zebrał liczne świadectwa i wspomnienia osób, dla których ks. Andrzej był nie tylko proboszczem, ale także duchowym przewodnikiem, przyjacielem i dobrym człowiekiem.

Зустріч з автором книги стала нагодою не лише для згадки про життя та служіння отця Анджея, а й для роздумів над крихкістю людського життя, над цінністю добра, яке залишається після людини, та над тим, наскільки важливими є взаємна доброзичливість і побудова мостів порозуміння.

***

Spotkanie z autorem książki stało się okazją nie tylko do refleksji nad życiem i posługą ks. Andrzeja, ale także do zadumy nad kruchością ludzkiego życia, nad wartością dobra, które pozostaje po człowieku, i nad tym, jak ważne są wzajemna życzliwość i budowanie mostów porozumienia.

Парафія Святого Духа в Маневичах вкотре показала, що пам’ять про доброго священника, молитва і взаємна доброзичливість здатні об’єднувати людей, долати межі конфесій і національностей та дарувати надію в непрості часи.

***

Parafia Ducha Świętego w Maniewiczach po raz kolejny pokazała, że pamięć o dobrym kapłanie, modlitwa i wzajemna życzliwość potrafią łączyć ludzi, przekraczać granice wyznań i narodowości oraz dawać nadzieję w trudnych czasach.

Текст: Людмила Солобчук, Фото: Володимир Пархомюк

Tekst: Ludmyła Sołobczuk, Fot.: Wołodymyr Parhomiuk